прогонять
ПРОГОНЯ́ТЬ см. прогна́ть.
|| Морф. про=гон=я́-ть. Дер. сущ. прого́н м. (к знач. 1.0., 1.1., 4.1.), прого́н|к(а) ж. – ; прил. прого́н|н(ый) – .