урядиться
уряди́ть(ся), уряжу́(сь), уря́ди́т(ся) (к уря́д, порядок)
урядиться
уряди́ть(ся), уряжу́(сь), уря́дишь(ся) и уряди́шь(ся)
урядиться
уряди́ть(ся), уряжу́(сь), уря́дишь(ся)
урядиться
УРЯДИ́ТЬСЯ, уряжу́сь, уря́дишься и уряди́шься; св. Нар.-разг. 1. =Наряди́ться. Урядился перед зеркалом. 2. Договориться, условиться. У. на работу. У. поставить зерно. < Уряжа́ться, -а́юсь, -а́ешься; нсв. У. гулять.