розга
ро́зга, -и, р. мн. ро́зог
розга
РО́ЗГА, ро́зги, мн. ро́зги, ро́зог, ро́згам \\ в формах с сочетанием з[г’]: ро́зги... – ро́[з]ги.
розга
ро́зга, -и; р. мн. ро́зог
розга
ро́зга, -и; р. мн. ро́зог[р. мн. не розг]
розга
РО́ЗГА, -и; мн. род. -зог, дат. -згам; ж. 1. Срезанная тонкая ветка, прут как орудие наказания. Пучок розог. Наказать розгами. Удар розги. 2. обычно мн.: ро́зги, -зог. Наказание ударами таких веток, прутьев. Дать розги кому-л. Получить пятьдесят розог (столько ударов). Ро́зговый, -ая, -ое. (1 зн.).